Перша письмова згадка про Теплик належить до XV століття.
Історичні джерела свідчать, що поселення виникло, як укріплений прикордонний пункт Литовського князівства. Підземні ходи й печери, що були вириті в ті часи збереглися й досі. В них жителі ховали своє майно під час нападів татарських орд.
Факт існування Теплика в кінці XV століття підтверджується тим, що в цей час був наданий привілей великого князя та польського короля Олександра заможній родині Кішок.
В XV- XVІ ст. Теплик був невеличким містечком, яке зазнало частих руйнувань під час ворожих нападів.
У 1582 році Іван та Андрій Кішки розділили володіння і воно стає власністю князя Острозького. У 1645 році Теплик переходить до Жабокрицьких. Згодом до Саму їла Калиновського, котрий приєднав ці землі до Уманщини. Потім Теплицьким землями володіли Потоцькі. Після смерті Фелікса Потоцького Теплик отримала Софія, його третя дружина – гречанка, котрій перейшло у спадок 32 тисячі кріпаків чоловічої статі. Після смерті Софії у 1822 році поміщиком у Теплику був її син Станіслав, батько володарки Теплика з 1862 року Олександри Полоцької (ім'ям її названо нинішнє село Саша), яка померла у 1892 році.
Населення Теплика займалося головним чином землеробством i ремеслом, переважно чинбарством, шевською справою, ковальством. Були i торговці.
Історики, дослідники, численні джерела так пояснюють походження назви міста Теплик. Найбшьш поширена i найдавніша думка, що Теплик діста свою назву від природних умов краю. Про це стверджують ряд письмових джерел польського, російського, релігійно-церковного походження.
В них поширена версія про те, що назва Теплик зумовлена назвою невеличкої річки або струмочка Теплик, Тепличка.
Були часи, коли Теплик носив другу назву - Смілгород. Вважають, що цим самим оцінювалася мужність i стійкість жителів, які власними силами боронили своє поселення від ворогів i різних нападників. Давне поселення м. Теплика було невеликим за площею, воно займало тільки кут, своєрідний трикутник, утворений злиттям річок Свинарка i Тепличка. Зливаються вони в долині за 300 метрів від пагорбу, на якому міститься центр Теплика, в річку , що є притокою р. Удич.
В кінці XVII ст. поселення стало розростатися вверх i вниз по течії piчок i досягло до шести верст. На півдні воно злилося з с. Бджільна, а на півночі досягло межі, де знаходилася новозбудована в 1775-1813 p.p. кам'яна церква - тепер приміщення музичної школи.
Розташований на перехресті торгівельних шляхів, Теплик у XVII-XIX ст. стає значним торгово-ремісничим пунктом.
300-літній ювілей Теплик зустрів уже в складі Російської імперії. Але вередлива фортуна піднесла йому не дуже приємний сюрприз – він стає заштатним містечком Гайсинського повіту Подільської губернії.
У 20-30 pp. XIX ст. на Поділлі знову розгорнувся рух селян проти кріпацтва. Поблизу Теплика діяли повстанські загони Устима Кармелюка.
У XX стол1ття, СВ1Й 500-літній період розвитку Теплик вступив, щоб обновитися, зрости матеріально і духовно.
3 1923 року Теплик - районний центр.
Невмирущою славою покрили себе тепличани в боротьбі з німецько-фашистськими загарбниками. Вже з перших днів Великої Вітчизняної війни в райцентрі для боротьби з шпигунами та диверсантами було створено винищувальний батальйон у складі 200 чоловік. Понад 600 тепличан пішли на фронт.
Широко відомі в районі імена П.Т.Плотнянського i М.О.Воронцова, Героїв Радянського Союзу. Петро Плотнянський родом ізсела Стражгорода, Микола Воронцов випускник Теплицького зотехнікуму.
Уславили себе тепличани i підпільною та партизанською боротьбою. Саме тут народився перший на Вінниччині партизанський загін. Організатором підпільної боротьби став колишній агроном paйзeмвiддiлy А.К.Микитенко. На всіх фронтах Великої Вітчизняної війни мужньо боролися з ворогом майже дев'ять тисяч жителів району. Понад 5 тисяч з них віддали життя в ім'я Перемоги. Більше 7 тисяч колишніх фронтовиків удостоєні воєнних нагород.
У роки повоєнних п'ятирічок з відновленням старих, зруйнованих підприємств будуються нові зокрема тi, що переробляють сільськогосподарську продукцію.
В селищі побудовано нові приміщення комбінату побутового обслуговування, районної ради, відділу внутрішніх справ, редакції газети "Biсті Тепличчини" i районної друкарні, районної лікарні, райсанепщемстанції, насіннєвої інспекції, відділення Агропромбанку "Україна", державної податкової інспекції, дитячого садка, ЗОШ № 1, Будинку культури i бібліотеки та інших. За останні 20 років побудовано торговельний центр, кулінарну фабрику, ковбасний цех i цех безалкогольних напоїв.
Теплицький район засновано в 1967 році і він розташований в південно-східній частині Вінницької області в зоні лісостепу. Територія району складає 830 км2 км2 і межує з Гайсинським, Бершадським, Тростянецьким районами Вінницької області та Христинівським районом Черкаської області, в районі мешкає 36,2 тис. жителів.
Для даної місцевості характерний плоскорівнинний тип рельєфу. Територія всіх господарств має високий ступінь розореності ( 84,9 % ), що в значній мірі сприяє розвитку як водної так і вітрової ерозії. Переважним типом ґрунтів у районі є чорноземи типові середньосуглинкові слабозмиті. За походженням вони належать до найродючіших в Україні грунтів, що обумовлено наявністю в них гумусованого профіля глибиною до 100 – 120 см.
Районний центр Теплик – селище міського типу (з 1956р.), розташоване за 130 км від Вінниці, за 7 км від залізничної станції Кубліч. Населення – 6800 чоловік.
В адміністративному складі 47 населених пунктів, 25 сільських і 1 селищна рада, в яких працює 78 депутатів.
Охорону здоров'я в районі забезпечує районне територіальне медичне об'єднання, до складу якого входить 2 дільничні лікарні, 25 фельдшерсько-акушерських пунктів, 1 стоматологічна поліклініка.
Освітньо-виховну мережу району складають 30 загальноосвітніх шкіл, СПТУ, 28 дошкільних закладів, 2 школи естетичного виховання.
Спеціалізація району має сільськогосподарський напрям, зерно-бурякове виробництво, тваринництво, та переробні галузі.
Сільськогосподарським виробництвом в районі замається 38 агроформувань, 47 фермерських господарств.
Основу переробного виробництва становлять 2 цукрових заводи, маслозавод, консервний завод, міжгосподарський комбінат хлібопродуктів.
В районі функціонує 9 промислових підприємств, якими вироблено продукції на суму 17,2 тис. грн.. за минулий рік зібрано зернових 66,9 тис. тонн. по всіх категоріях сільгоспформувань.
Зареєстровано 33 малих підприємства.
Загальна протяжність автомобільних шляхів по Теплицькому району складає 268,6 км в т.ч. асфальто-бетонні – 104,1 км., чорне шоссе – 18,7 км., білощебеневі – 77,7 км., мостові – 41,5 км., грунтові – 26,6 км.
Через територію району пролягають автобусні маршрути обласних сполучень Теплик – Умань, Теплик – Вінниця, Теплик – Київ та міжрайонних сполучень Теплик – Гайсин , Теплик – Бершадь. До послуг населення вантажні та пасажирські перевезення в районі здійснюють ВАТ “Теплицьке АТП - 10553” та ряд інших підприємств та організацій.
Багата й щедра Теплицька земля на народні таланти. З нашим краєм пов'язані імена Миколи Леонтовича, Шалом Алейхума, Галини Журби. На нашій благодатній землі розквітла творчість Петра Гуцала, Тетяни Яковенко, Олега Сенчика, Галини Тарасюк, Миколи Буряка, які своїми художніми надбаннями поповнюють багату скарбницю української поезії та прози.
Глибину та неповторність українського прикладного мистецтва пропагує художник портретист та пейзажист Анатолій Риженко-Янковий.
Славним продовженням культурних традицій минулого є творча діяльність народних колективів з с. Соболики – жіночого ансамблю "Яворина", самодіяльного театру та камерного хору, духовного оркестру районного Будинку культури.
Розвиток культури в районі забезпечують 37 клубів і будинків культури, в яких працює 161 творчий колектив, 4 з них мають звання народного. До послуг читачів 39 бібліотек. В районі – 52 пам'ятники культури, 5 музеїв та музейних кімнат.